(визначено статтею 212 СК України)

1. обмежені у дієздатності;
2. визнані недієздатними;
3. позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
4. були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
5. перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
6. зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7. не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8. страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України;
9. є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
10. були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
11. за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
12. є особами без громадянства;
13. перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
14. Крім того, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

1. Збір документів в країні свого проживання.
2. Реєстрація для подання документів.
3. Подання до Мінсоцполітики пакету документів.
4. Постановка на облік кандидатів в усиновлювачі.
5. Отримання запрошення на співбесіду для ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені.
6. Співбесіда в Департаменті захисту прав дітей та усиновлення Мінсоцполітики. Ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені.
7. Отримання направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною.
8. Знайомство з дитиною за місцем її проживання.
9. Подання до служби у справах дітей заяви про бажання усиновити дитину.
10. Отримання в службі у справах дітей висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
11. Подання документів до Мінсоцполітики для отримання згоди на усиновлення дитини.
12. Отримання згоди Мінсоцполітики на усиновлення дитини.
13. Подання заяви і документів до суду. Судове засідання щодо розгляду питання усиновлення.
14. Отримання рішення суду про усиновлення дитини.
15. Оформлення нового свідоцтва про народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану.
16. Передача дитини усиновлювачам.
17. Оформлення усиновленій дитині виїзних документів для постійного проживання за кордоном (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
18. Постановка усиновленої дитини на консульський облік у країні проживання.

Облік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, здійснює Мінсоцполітики.

Порядок та умови прийому громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину в Україні, для подання ними справ визначає Мінсоцполітики.

Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Мінсоцполітики справу, яка складається з таких документів:

1.  заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, засвідчена нотаріально;
2.  копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, у чотирьох примірниках;
3. висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами (у трьох примірниках). У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови (кількість спальних кімнат, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім’ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родинного зв’язку, наявність власних дітей), ставлення заявників до усиновлення, проходження підготовки з питань прийняття та виховання усиновленої дитини, попереднє ознайомлення з вимогами щодо усиновлення дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, в Україні, інформація щодо раніше усиновлених дітей, їх стан здоров’я, розвиток, виховання, умови проживання, перебування в сім’ї після усиновлення дитини під соціальним супроводженням. Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку та стану здоров’я дітей, яких можуть усиновити заявники. Рекомендації щодо стану здоров’я дитини зазначаються у разі, коли заявникам рекомендовано усиновлення дитини-інваліда, яка страждає на хворобу, внесену до затвердженого Міністерством охорони здоров’я України переліку захворювань, які дають право на усиновлення дитини без дотримання строків її перебування на обліку в Мінсоцполітики, а також дітей віком до п’яти років. У висновку також зазначається інформація про наявність (відсутність) рішень суду щодо визнання заявників недієздатними, позбавлення їх батьківських прав, скасування усиновлення або визнання його недійсним, відібрання у них дітей, а також про факти відмови заявників від виховання власних чи раніше усиновлених дітей. У разі видачі висновку недержавним органом до нього додається:
   • засвідчений нотаріально документ, що містить інформацію про акредитацію агентства з питань усиновлення дітей на території іноземної держави (за наявності);
   • копія ліцензії (до кожного екземпляра висновку) на провадження таким органом діяльності, пов’язаної з усиновленням;
   • засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує факт укладення договору між усиновлювачами та відповідним агентством з питань усиновлення дітей на території іноземної держави (за наявності), із зазначенням інформації щодо забезпечення агентством та усиновлювачами своєчасного звітування, інформування консульської установи чи дипломатичного представництва України про будь-які надзвичайні випадки, в тому числі зміну місця проживання дитини, виникнення можливості скасування усиновлення або передачі на виховання усиновленої дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відібрання в усиновлювачів дитини, порушення прав та законних інтересів дитини, нещасні випадки, смерть дитини тощо.

Іноземцям, які постійно проживають на території України, що підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні, виданою територіальними органами чи підрозділами Державної міграційної служби України, висновок готує служба у справах дітей за місцем їх проживання.

4. дозвіл компетентного органу країни проживання заявників на в’їзд і постійне проживання усиновленої дитини, крім громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які проживають на території країни, з якою Україна має безвізовий режим;
5. зобов’язання заявника нотаріально засвідчене (у двох примірниках), адресоване Мінсоцполітики та консульській установі чи дипломатичному представництву України;
6. засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини із зазначенням причини усиновлення тільки одним із подружжя (у разі усиновлення дитини одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
7. довідка з місця роботи про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який її видав або нотаріально;
8. засвідчена нотаріально копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни (у двох примірниках);
9. висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3 Порядку;
10. довідка про перевірку на території країни проживання фактів наявності чи відсутності судимості для кожного заявника, видана компетентним органом країни проживання;
11. засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, із зазначенням його загальної і житлової площі та кількості спальних кімнат;
12. засвідчена нотаріально письмова згода заявника, який є іноземцем, на отримання інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає (у двох примірниках), на строк до досягнення усиновленою дитиною вісімнадцяти років;
13. виданий компетентним органом країни проживання заявника за встановленою формою документ або в разі його відсутності засвідчена нотаріально письмова згода заявника на отримання та обробку персональних даних про нього та усиновлену дитину в усіх компетентних органах країни проживання (у трьох примірниках) на строк до досягнення усиновленою дитиною вісімнадцяти років;
14. інформація компетентного органу країни проживання заявника та інформація консульської установи чи дипломатичного представництва України про своєчасність (несвоєчасність) подання звітів та наявність (відсутність) фактів неналежного виконання обов’язків усиновлювачем, який є іноземцем або громадянином України, що постійно проживає за межами України, у разі повторного усиновлення на території України.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя документи, передбачені підпунктами 2, 9, 10, 12 і 13 цього пункту подаються кожним із подружжя.

Нотаріально засвідчені заяви про розмір заробітної плати чи інших доходів заявників, наявність у них майна чи права користування майном, інші заяви не замінюють документів, зазначених у цьому пункті.

Справа приймається Мінсоцполітики, якщо в ній є всі документи, зазначені у пункті 33 Порядку.

Документи, передбачені підпунктами 1, 3, 5-7, 9, 10, 12-14 пункту 33 Порядку, подаються в оригіналах. У разі коли оригінал документа зберігається органом, який його видав (про що повинно бути зазначено в самому документі), подається його копія, нотаріально засвідчена.

Документи, передбачені пунктом 33 Порядку, оформляються в країні проживання заявників. Іноземці, які постійно проживають на території України, що підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні, виданою територіальними органами чи підрозділами Державної міграційної служби України, оформляють документи на території України. Іноземці, які тимчасово проживають на території України, оформляють документи в країні постійного проживання.

Кожен документ (крім копії паспорта або іншого документа, що посвідчує особу), зазначений у пункті 33 Порядку, а також будь-яка заява, звернення громадян України, які проживають за межами України, та іноземців з питань, що стосуються усиновлення, підлягають легалізації у відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, і подаються до Мінсоцполітики разом з їх перекладом на українську мову, що засвідчується в установленому порядку.

Заяви і звернення іноземців, які на законних підставах перебувають на території України, складаються українською мовою та засвідчуються нотаріусом.

Заяви, звернення, які оформлені з порушенням вимог пункту 33 Порядку, розгляду не підлягають.

Строк дії документів, зазначених у пункті 33 Порядку, крім документів, зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку, становить один рік від дати їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством країни (про що зазначається в документі), в якій вони видані.

На день подання документів Мінсоцполітики строк їх подальшої дії повинен становити не менш як шість місяців. У разі коли строк дії документів за законодавством країни, яка їх видала, становить менш як шість місяців, на день подання до Мінсоцполітики вони повинні бути дійсними.

Після того, як справа сформована, слід особисто або через представника зареєструватися для її подачі

Реєстрація відбувається у Мінсоцполітики за адресою:

м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, 01601;

тел.: (044) 226-24-45, факс (044) 289-00-98.

За наявності висновку компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами (пункт 3 вищезазначеного переліку документів). У день згаданої реєстрації заявникам або їх представникам повідомляється про дату подання справи.

Потім справа подається особисто заявником або його представником до Мінсоцполітики за вищезазначеною адресою. Зверніть увагу, що справа подається в окремій папці, на титульній сторінці якої зазначаються країна проживання, прізвище та повне ім’я заявника, а на звороті титульної сторінки – перелік поданих документів, підписаний заявником або його представником. У правому верхньому куті першої сторінки кожного документа зазначається порядковий номер цього документа відповідно до переліку.

Для зручності користування та належного зберігання справи подаються у папках відповідних кольорів: 

Ізраїль, Канада – білий;

Іспанія – блакитний;

Італія – зелений;

Німеччина – синій;

США – червоний;

Франція – жовтий;

Інші країни – фіолетовий.

УВАГА! Мінсоцполітики не приймає до розгляду справи, що надійшли поштою.